Квіти осінні, квіти останні,
Квіти, що повні снаги
Журяться квіти, що на світанні
Скоро їх вкриють сніги.

Ми – символ краси земної
Ми – символ слави, любові.
Всіма кольорами квітуєм
Запахом дивним чаруєм.

Краса і затишок кожної оселі – квіти; найбільша радість і багатство кожної сім’ї – діти. Як тісно переплітаються і поєднуються в єдине ціле ці поняття.
«Красу врятує світ». Дійсно, це так. Краса навколо нас, вона поряд, але чи кожен здатен помічати її, бачити, а, можливо, створити сам? Тільки справжня людина, людина красива душею здатна на  це.

Мета нашого свята багатозначуща. Але скажем дуже просто : Ми хочем навчити розуміти красу природи, робити для неї добро, любити її. Любити свій рідний край, свою Вітчизну. Ми хочемо показати  в своїх композиція силу національної душі, незнищенність українського народу.

Можливо хтось із Вас про себе подумав: це ми знаємо. Але з роками всі дорослішають, стають іншими ці ж самі поняття і розуміння. Вчителі сіють в душах дітей, в юних серцях зерна: Краси, Добра та любові до природи, рідного краю.

Нам дуже хочеться вірити, що після сьогоднішнього свята ваші стосунки стануть добрішими, серця теплішими і ви назавжди запам’ятаєте що:
Земля не рабиня наша а мати.
Сонце – не вітчим наш, а рідний батько
Ліси – наші брати, ріки – сестри.
 

Дощі, вітри, сніги мусять бути добрими гостями.
А ми на своїй планеті – не тимчасові мешканці, а мудрі господарі.
Воскресайте, камінні душі, розчиняйте серця і чоло,
Щоб не сказали про вас грядущі :
Їх на землі не було!