Неділя, 20.05.2018, 8:51:09
Маківський НВК "ЗОШ І-ІІ ступенів-дитячий садок"
Вітаю Вас Гість | RSS

Меню сайту
Погода с.Петівське
Погода с. Маківка
Міні-чат
200
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 34
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Національно – патріотичне виховання

Сценарій заходу “Революція гідності, охрещена кров’ю”

Мета:         -формувати у школярів ціннісного ставлення до України; прав та свобод людини, європейського вибору українців;

         -розвивати в учнів почуття національної самосвідомості та громадянської активності;

         -виховувати патріота, громадянина, готового захищати свою Батьківщину.

Сцена 1 (за столом сидить молода пара, снідає, обговорює життєві плани)

-Оленко, ти дивилась учора новини?

-Ні,а що?

-Подейкують, що нас до Євросоюзу можуть приєднати, а наш президент як завжди крутить носом.

- Коли я вчора поверталася з навчання, бачила як продавці розвішували вивіски на двері магазинів " Україна за ЄС". Не могла зрозуміти, що твориться.

-Знаєш, кажуть люди протестувати хочуть. Напевне....теж піду. Може і   погодиться наш президент і приєднають  нас до Євросоюзу, от тоді і заживем...

-Ой, Тарасе, боюсь я...

-Та чого ж ти, все буде добре, протест буде мирним... От зараз зателефоную Петрові, розкажу все(Тарас телефонує Петрові)

-Привіт, Петре, чув останні новини?

-Так, кажуть протест збирають.

- Я іду, ти зі мною?

-(3-секундне мовчання)Ой, Тарасе, певне ні...

-Я так і знав...( кидає слухавку)Нащо мені когось, сам піду!

( Встає зі столу, знервовано одягає куртку і виходить з квартири)

Оленка кричить вслід:

-Бережи себе!

Ведучий1: ( в момент коли говорять ведучі, на сцену групками виходять люди з плакатами в руках, роблять імітований Майдан)

А в цей час  на Майдані Незалежності встановлювали сцену, людей з плакатами в руках " Україна-це Європа" все більшало...Все ближче до вечора важко було зрозуміти, де закінчується цей натовп...

Ведучий 2: Серце столиці — Євромайдан — б'ється ритмічно. Гасла змінюють пісні. Промови вінчаються із закликами. Ейфорія тисяч облич. Тривога і надія в різних очах. Простір Євромайдану — невдовзі стане  щоденною творчістю народу. Адже народ на Майдані створить не тільки історію, а й фольклор нового часу. Буде і радість, і смуток, і сміх, і сльози, і пролита кров...Але зараз ці люди про це навіть не здогадуються. Це буде потім. А зараз-лишень початок...

(після слів ведучих одразу вмикається пісня  пісня Океан Ельзи " Вставай"мінус

Протест продовжується, люди далі групками виходять на сцену, починають лунати вигуки " Україна-в ЄС!")

Ведучий 1: Непомітно минали хвилини, за ними години, а там і пролітали дні...Уже вся Україна знала-люди налаштовані серйозно.(людина з натовпу, головний герой вистави Тарас обертається до глядачів): Спостерігаючи щодня за кількістю людей та за їх бойовим настроєм, ми вирішили остаточно — це таки революція! ( в цей час на сцену виносять імітоване вогнище, групка людей з гітарою сідають біля нього і співають пісню " Надія є")

Ведучий 2: Люди розслаблені а їх настрій наповнений лише позитивом. Здавалось би, нічого не передбачає біду, але тут новина " Угоду про асоціація ЄС не підписано".

Ведучий 1: Ніхто не очікував, але мітингарів це не зупинило. З усіх міст люди почали з'їжджатись в уже легендарне місце  в столиці України-Майдан. От тепер справді було складно знайти кінець цьому натовпу. ( люди далі надходять)

Ведучий 2: Влада намагається зупинити  це, але вони....такі наївні...... ще не розуміють, що наш народ не зламати!!!

Мітингар: Боротьба не за щастя вже навіть іде — за життя! Бо його забирають.

 Нас  Надія веде, нас Ідея веде за свободу для рідного краю.

 Українцю, поглянь, там побили жінок! Глянь, вже люди ховаються в храмі!

Де таке ще траплялось, коли це було Аж в такому нестерпному стані?..

 Так чинили лиш варвари, злісні хани, лиш від них люди в церкві ховались.

А сьогодні це власні привладні пани вже над нами так само знущались!"

Мітингар: Кує землю морозець холодний,

 І навкруг скрізь ментівський капкан

Витанцьовує чорним воронням

 Свій провладний, продажний канкан.

В стальних касках, як ті пілігрими

Все махають кийками-крильми,

 Від страху заховавшись під гримом

  • Владарюють, прокляті людьми.

То яка ж то їх мати вродила,

Щоб вони брат на брата ішли?

Замість того, щоб їх полюбили,

Вони прокляті будуть людьми".
Сергій Нігоян: І вам слава, сині гори,
Кригою окуті.
І вам, лицарі великі,
Богом не забуті.
Борітеся – поборете,
Вам бог помагає!
За вас правда, за вас сила
І воля святая!

( На сцені гасне світло, мітингарі розходяться, лунають вистріли)

( Лежить мертвий Тарас, до нього підходить Сергій, починається розмова):

- Вставай! Нам треба у дорогу!
- Котра година?
- Починається уже зоря…
- Мені щось дурно…
- Біль, смуток, відчай чи тривога?
- Скоріше біль, болить страшенно голова.
- Вставай, бо нас уже чекають!
- Чекай хвилинку…
Щось тут не те…. я трохи не збагну….
- Вставай!
- Не можу!!!
Щось коїться не те - я рук та ніг не підведу!!!
- У тебе вчора влучили снарядом,
Тебе рознесло на дрібні шматки…
- Що? Не може бути цього!!!
- Вставай! Ми маєм йти!
- Чекай хвилинку… Як це так? Я - мертвий!!
Я вже не живий??
- Звичайно, і тебе чекає небо!
Кажу ще раз - ми маєм йти!
- Але куди?
- У кращий світ!
- Хіба такий буває?
- Буває!
- Без образ, ганьби, знущань, брехні?!!
- Так, там є усе чого усі так прагнуть та чекають,
Там є любов і мир…
- Хіба цього немає на землі?
- А ти як думаєш?
- Не знаю…
Але мені здавалося що є!
- Скажу тобі відверто – ні, немає!
- Чому?
- Бо кожен лиш про себе «річ веде»
- І все?
- Не тільки факторів багато,
Але оцей один є основний!
Чини готові все і всіх продати,
Аби лиш вигоду отримати собі.
Вони готові знищити будь-кого,
Аби лиш врятувати власне життя.
Вони лиш роблять вид, що вірять в Бога,
Але у їхніх справах Бога вже давно нема!
- А як же рідні?
- Ти за них не переймайся!
Вони до тебе згодом теж колись прийдуть,
Ну що ж, за мене ти давай тримайся,
Тебе в світ гарний, добрий, чистий, поведу…
Злетіли в вись безмовно білі дві пір’їнки -
Їх вітер вище й вище вгору підіймав,
Душа солдата й ангел-охоронець…
От так, напевно, і кінчається земне життя!

( На сцені знову стає темно)

Лунає голос Тараса: Відчувала Оленка: мені не бачити сонця,

І дітей зустріну лиш біля могили.

У тілі моєму – свинець і стронцій¸

Але смерть мене не зупинила.

 

Усі питали: якого чорта?!

Чому тобі не сиділось вдома?

Ти ж ніби людина другого сорту,

Тебе ж роками борола втома?

 

А я завжди їм: страх пече і душить,

І від безсилля мене все боліло.

Крім зброї, у мене є мрії і душі.

Людина складається не тільки з тіла.

 

Режим стріляє в потилиці й спини,

Убивають людей мисливські гвинтівки.

А все, що ми можем – палити шини.

Україна бере початок з бруківки.

Цвітуть на Майдані смерті тюльпани,

Тріпочуть на вітрі криваві знамена,

Вогонь облизує трупи і рани.

Україна бере початок із мене.

І знов питали: як снайпер поцілив,

Як куля знайшла тебе в тьмі вечоровій?

Я відповідав: Я приїхав із Сміли.

В мене серце світиться від любові.

Я не був героєм і хотів лише жити,

Але пульс зупинився від пострілу ката.

Навіть мертвим я не покину битву,

Я й з неба вам буду допомагати.

Лиш не зупиняйтесь, вставайте, боріться,

Не може тривати вічно облога!

Нас не зупинить жодна міліція,

Єдиний наш вихід – це перемога!

( На сцену виходить убитий в Крутах та Сергій Нігоян у білому, сідають)

 

Мені наснилось, що вони зустрілись
Убитий в Крутах й вірменин Сергій.
В саду едемськім на травичці всілись:

(На сцені вмикається світло)
"За що тебе? " "За Україну, друже мій. "

"Ти знаєш і мене за неї вбили,
Та це було вже років майже сто.
Тоді померли ми, щоб ви нам жили.
А вас вбивають... Вас тепер за що?"

"Ти пам'ятаєш, друже. Звісно, пам'ятаєш,
Як біло-біло в нас цвітуть сади.
І ти цей запах п'єш. І ти його вдихаєш
... Я б все віддав, щоб хоч на мить туди."


"А я ще ввечері узяв дівча за руку
Й тихенько так до серця притулив.
Тоді не знав, що Бог уже розлуку
Навіки на землі нам присудив.

Під Крутами стояли ми стіною.
В очах не страх, а злість до ворогів.
Большевики готовились до бою,
Я йшов на смерть... а жити так хотів."

"Мені твій попіл стукав, брате, в груди.
Я вірменин, а теж Вкраїни - син.
Не мав у серці й крапельки облуди,
За те й убив мене проклятий поганин." (на сцені гасне світло)
... Мені наснилось, що вони зустрілись.
Убитий в Крутах й бородач Сергій.
В саду едемськім на травичці всілись:
" За Україну нас вбивають, брате мій." (вмикається світло)

Тарас: Мамо, я живий, лиш закриті очі....
І серце не б`ється, не вирує кров...
Сергій Нігоян: Ти тільки не плач, знай - всі дні і ночі
Я буду поруч - в грудях, де живе любов!

Пісня "Мамо не плач"

( на сцені знову гасне світло, лунає голос друга Тараса, Петра):

Колись я приїду до Києва з сином
Колись…Як цвістимуть каштани…
Під небом пройдемось високим і синім
Пройдемось ошатним Майданом…
*******
Торкнуся,припавши на мить на коліно
Гладкого новенького бруку…
(включається світло, на сцені  стоїть Петро з сином):

Він все ще гарячий!Це так неймовірно!
Давай,приклади свою руку…
********
- То сонце нагріло!-і в сина усмішці
Шукатиму трохи розради…
- Ні,сину,не сонце…На цьому ось місці
Горіли колись барикади…
********

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок вшанування пам'яті загиблих ліквідаторів чорнобильської трагедії "Вола чорнобильська пересторога: людство, зупинись!"

Мета: закріпити знання гімназистів про чорнобильську трагедію; упроваджувати елементи екологічного виховання; розвивати почуття вдячності, вшанування подвигу, комунікативні здібності; виховувати любов і повагу до своєї Батьківщини.

Тип заходу: єдина виховна година.

Обладнання: ілюстрації за темою, вірші про Чорнобиль.

Хід проведення заходу

Слово вчителя.  "...Третій Ангел просурмив впала з неба велика зірка, що горіла, немов світильник. Впала на третину рік на джерела вод. Ім'я цієї зірки – полинь. Третина вод стала полином. Багато людей вмерли від вод, тому що вони гіркими стали..." /Біблія. Новий зав т. Откровення святого Івана Богослова/.

 У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року о першій годині 23 хв. 40 сек., коли всі спали безтурботним сном, над 4-м реактором Чорнобильської атомної електростанцї несподівано розірвало нічну темряву велетенське полум'я. Почався новий відлік українського часу. Болісний, Гіркий. Печальний

 Чорнобиль. Це земля, стежки якої заросли травами, якими ніхто не ходить. Це слово сьогодні стало символом горя, страждань, розорених людських осель

Учениця 4.

 О Боже, Боже, як ти міг

  Страшне це лихо в світ пустити.

  Мабуть і думки не було

  Що можуть зло таке вчинити.

  О Боже, Боже, поможи.

  Дай хворим ліки, кволим силу,

  Надію всім, хто уцілів

  І спокій тим, хто ліг в могилу.

  Скільки невинних полягло,

  А скльки в муках помирає.

  А немовлята... їх за що

  Нещадно доля так карає?

Слово вчителя.

 Відразу ж на АЕС почали прибувати спеціалісти-ядерники та пожежні для ліквідації аварії. Пізніше їх так і назвали – ліквідатори. У небезпечній зоні вони працювали позмінно. Ті, хто набирав максимально небезпечну зону радіації поверталися додому, а на їх місце приїздили інші. Але спочатку так ніхто і не знав наскільки небезпечне радіаційне зараження. Перш за все потрібно було загасити пожежу, аби вогонь не охопив інші енергоблоки. Бо якщо б це сталося, катастрофа була б всесвітньою.

Учениця 3.

 Лейтенанти – хлопці непохитні,

  Молоде, вогняне покоління.

  Ви, як пам'ять, у тривожнім світі,

  Роду незнищенного коріння.

  Сівачі, поліщуки від роду –

  Ви з вогнем назавжди подружили.

  В сонце ткану днину і в негоду

  Той вогонь перепинить зуміли.

Слово вчителя.

 Доля нашої днини після Чорнобильської катастрофи сумна нелегка, але все дається в порівнянні .

 Щастя нашої днини в тому, що ми живемо, що ті , які могли ніколи не народитися після 1986 року народились, живуть і вчаться творити прекрасніше

 Ми хочемо віддати данину пам’яті людям які ціною власного життя врятували нас, а також людей які змушені були залишити свої домівки, свою батьківщину, людей які залишилися інвалідами. Адже ще і сьогодні, через двадцять п'ять років, ми ще не усвідомлюємо всіх наслідків лиха, не осягаймо всієї глибини катастрофи.

Учениця 1.

 І віддали все, що мали

 Життя – що одне в людини

 Вірю, що ви врятували

 Долю моєї дитини.

Учениця 2.

 Бути людиною –

 Не дуже просто,

 Бути людиною –

 Геройство в наші дні.

 Встати і крикнути

 З трибуни, з помосту:

 «О, люди! Залишайтеся людьми!»

 Слово вчителя.

 14 грудня в Україні відзначається «День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС». Указ N 945/2006 про заснування цієї пам'ятної дати підписаний Президентом 10 листопада 2006 року.

  У багатьох можуть виникнути сумніви, навіщо потрібен цей день, і чому саме 14 грудня вибрано для вшанування учасників ліквідації.

  Справа в тому, що 30 листопада 1986 року було закінчено будівництво саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС.

  Ті, хто вважають 14 грудня сво


Вхід на сайт
Друзі сайту
Пошук
Календар
«  Травень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Архів записів
Корисні посилання
Copyright MyCorp © 2018
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz