Неділя, 19.11.2017, 0:29:28
Маківський НВК "ЗОШ І-ІІ ступенів-дитячий садок"
Вітаю Вас Гість | RSS

Меню сайту
Погода с.Петівське
Погода с. Маківка
Міні-чат
200
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 34
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

         ЗЕМЛЯ БАТЬКІВ, МОЯ ЛЮБОВ, МОЯ ВІДРАДО…

 

                        Люблю село, моє село,

                   Калину біля хати,

                   І кущ бузку, що у садку

                   Садила рідна мати,

                   І чисте небо голубе,

                   В ставочках чисту воду,

                   Люблю я Маківку свою,

                   Бо гарная на вроду

                   Люблю дороги в далечінь,

                   Стежини, наче стрічки,

                   І  як дзюркочучи струмки,

                   Збігаються до річки.

                   Люблю дзвіночки голубі,

                   Ромашки білі в лузі,

                   Але найбільше я люблю,

                   Коли є поруч друзі

                                                                                                                    (Бондаренко О.В. )


Сьогодні нашій Маківці 93 роки( 1919-2012роки) . Невеликий це вік для села, та умістилися на ньому і біди, і радості, все те, що випадає на долю людську.

До 1918 року тут була панська економія, до якої в пошуках  куска хліба приходили на заробітки жителі навколишніх сіл, зокрема Вінцентівки. Точної дати появи назви «Маківка» немає. Достовірно лише одне – її  власником був Костянтин  Браницький, а дворяни Маковські багато років орендували землю. Колишня садиба знаходилася  на місці  території школи. На пагорбі знаходили маківчани уламки цегли та кераміки  ХІХ століття.

Збереглися дані про пожежу на фермі у 1892 році. Згоріло тоді 357 кіп пшениці та декілька житлових приміщень.

      Маковському було невигідно мати холопів здалеку, отож він виділив на схилах яру землі для забудови. Яр цей пролягає через усе село. Збереглися спогади про ті часи   жительок  Тетяни Купріянівни Сьомки та  Мелашки Андріївни Голик, які працювали тут дівчатами:

«Панський маєток знаходився там, де тепер школа. Фруктовий сад тягнувся понад дорогою аж до яру. Яблуні, груші, абрикоси… Позаду маєтку стояла обсаджена бузком альтанка.

        Маковський любив прогулюватися біля неї зі своїми доньками-паннночками. Де зараз місточок, було озерце, у якому розводили рибу. Неподалік знаходився великий підвал для овочів, фруктів..

Сухоярка у ті часи була глибшою, але з малою кількістю води, бо збігала вона в Гороховатку.

 З вербових гілок, Що росли в яру, панська челядь вязала корзини, верейки.

Трохи далі  росли кущі калини, завезені з Польщі. Ягоди продовгуваті, темно-червоні, солодкі на смак. Наймити заготовляли їх , бо пан десь  збував калину. Робили і вина  та соки. Перші поселенці мали в своєму обійсті саме таку калину.

У полі над дорогою висівався мак. Пелюстки –червоні, рожеві, великі головки, зерна темні. Тепер такого немає.

                   Наймити працювали в пана з 6-7- ї години ранку. Боронь,  Боже, у релігійні свята .Ще пан і питав: « А чи ходили до храму?» Це означало , до церкви Святого Миколая у селі Вінцентівці. Після революції 1917 року Маковський утік із села бричкою. Вже підводами вивозили дубові меблі, позолочений посуд, настінні годинники…»

     В 1919 році тут з’явилися перші переселенці із Вінцентівки . За розпорядженням комітету бідноти землю одержали селяни-бідняки. Декому з них було добиратися  далеко до наділів. Першими перенесли свої хати у поле, на місце панської економії,  Оксентій Ільницький,  Захар Ченчик,  Ничипір

Бублик, Іван Скринський, Петро Киричок, Сава Мартюк. Вони й стали першими жителями села.

У кінці 1921 року  у ньому мешкали 20 сімей. У 1922-1926 роках у Маківку , окрім вінцентівських, вже масово переселялися селяни з Телешівки, Ромашок інших сіл.

         У 1925 році у селі проклали першу вулицю. Зі слів старожилів відомо, що це був ряд низеньких , вкритих соломою хат.

Криниці копалися по берегах, тут же були і великі копанки, в яких збиралася технічна вода – для  прання білизни, поливу огородів. Згодом були викопані великі стави, в яких розводили рибу. Водойми густо обтикали вербовими гілочками, з яких розрослися крислаті верби. Більшість  збереглися  до нашого часу і є ще й водною окрасою жителів. Це хороші місця для відпочинку…

Маківко вишнева, краю калиновий,

Хто ж твої ставочки нанизав?

Береги так густо обсадив вербою

І розкішні коси у воді скупав?

У 1930 році на базі товариства  зі спільного обробітку землі «Надія» було створено сільськогосподарську артіль. ЇЇ головою обрали Семена Бондаря. Шлях до колективізації виявився досить тернистим. Кращі активісти поплатилися своїм життям.

Проте невдовзі господарство ставили у приклад  по розвитку конярства. Маківська сільська Рада  за досягнення високих показників була нагороджена Червоним прапором. У газеті району зустрічаються повідомлення про кращих виробничників – Марину  Бабат, Горпину Тутик, трактористів Юхима Сьомку та Василя Кузьменка, п’ятисотенниць Тетяну Шаравару, Марію Скриньку, Палажку Редьку, Мотрю Дейнеку… Ланка у їх складі збирала 685-центнерні врожаї цукрових буряків.

         У1934 році у селі діяла комсомольська організація, яку  очолював М.Косяк. Життя покращувалося, міцнів колгосп, та почалася війна. 29 липня 1941 року фашисти увірвалися до села. За роки окупації вони вивезли з нього 52 жителі,3-х розстріляли. Довгоочікуване визволення від ворога настало 6 січня 1944р.

Фактично село довелося піднімати з руїни. Непосильний тягар ліг на плечі жінок, підлітків, стариків. Адже 117 чоловік не повернулося з фронтів Великої Вітчизняної війни. Багато зусиль доклав для відбудови села перший повоєнний голова колгоспу Петро Бублик.

Більше 10 років  колгосп «Перемогу» очолював випускник  Київської сільськогосподарської академії Яків Григорович Шаровара.  За високі досягнення господарство двічі заносили до Книги Пошани Всесоюзної виставки досягнень народного господарства. Голову колгоспу було нагороджено медаллю «За трудову доблесть», згодом – орденом Трудового Червоного Прапора. 40 колгоспників були удостоєні також високих нагород. Село повністю електрифіковано, радіофіковано,  встановлено автоматичну телефонну станцію У селі виросло нове приміщення школи, фельдшерсько-акушерський пункт, магазин, дитячий садок, комплексний приймальний  пункт.

 


Вхід на сайт
Друзі сайту
Пошук
Календар
«  Листопад 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930
Архів записів
Корисні посилання
Copyright MyCorp © 2017
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz